Статті про здоров'я

Міома матки є одним із найпоширеніших доброякісних захворювань у гінекології. За даними різних досліджень, із віком міоматозні вузли виявляють у значної частини жінок, проте далеко не в усіх вони викликають симптоми або потребують лікування.

Після отримання висновку ультразвукового дослідження багато пацієнток одразу починають хвилюватися, вважаючи, що міома обов'язково буде збільшуватися або потребуватиме операції. Насправді сучасний підхід до ведення міоми матки значно відрізняється від того, який застосовувався ще 20–30 років тому.

Сьогодні рішення приймається не лише на підставі самого факту наявності міоматозного вузла, а з урахуванням його розташування, розміру, клінічних проявів, віку жінки та багатьох інших факторів.

Що таке міома матки

Міома — це доброякісне новоутворення, яке формується з м'язового шару матки.

Вона може бути:

• одиничною;

• множинною;

• дуже маленькою;

• великою;

• розташованою в різних відділах матки.

Саме розташування вузла нерідко має більше клінічне значення, ніж його абсолютний розмір.

Наприклад, невеликий вузол у певній ділянці матки може викликати значні симптоми, тоді як більша міома іншої локалізації протягом багатьох років може не турбувати жінку.

Чому виникає міома

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень, точна причина розвитку міоми залишається предметом вивчення.

Відомо, що на її розвиток можуть впливати:

• спадкова схильність;

• гормональні фактори;

• вік;

• індивідуальні особливості організму.

При цьому міома не виникає через переохолодження, фізичні навантаження чи статеве життя, як іноді помилково вважають.

Які симптоми може викликати міома

У багатьох жінок міоматозні вузли взагалі не викликають жодних симптомів.

У таких випадках вони можуть бути випадковою знахідкою під час профілактичного ультразвукового дослідження.

Якщо ж симптоми з'являються, найчастіше це:

• рясні менструації;

• тривалі менструальні кровотечі;

• біль або відчуття тиску внизу живота;

• відчуття тяжкості в малому тазу;

• прискорене сечовипускання через тиск на сечовий міхур;

• закрепи при значних розмірах вузлів;

• розвиток залізодефіцитної анемії внаслідок хронічної крововтрати.

Однак жоден із цих симптомів не є характерним виключно для міоми. Подібні прояви можуть зустрічатися й при інших захворюваннях матки або органів малого таза.

Чи завжди міома збільшується

Це один із найпоширеніших міфів.

Насправді поведінка міоматозних вузлів може бути різною.

У різних жінок вони можуть:

• тривалий час не змінюватися;

• збільшуватися повільно;

• збільшуватися швидше;

• після настання менопаузи зменшуватися в розмірах.

Саме тому після виявлення міоми далеко не завжди необхідне негайне лікування.

У багатьох випадках достатньо періодичного спостереження та контрольних обстежень.

Як встановлюють діагноз

Першим етапом завжди залишається консультація акушера-гінеколога.

Після клінічного огляду лікар визначає необхідність додаткових методів діагностики.

Найбільш інформативним методом первинної оцінки є ультразвукове дослідження органів малого таза.

Під час УЗД оцінюються:

• кількість вузлів;

• їх локалізація;

• розміри;

• структура;

• взаємозв'язок із порожниною матки;

• зміни в динаміці порівняно з попередніми дослідженнями.

У складних клінічних ситуаціях можуть застосовуватися й інші методи візуалізації, якщо вони необхідні для уточнення діагнозу або планування лікування.

Чи потрібно лікувати кожну міому

Ні.

Сам факт наявності міоматозного вузла ще не означає необхідності медикаментозного або хірургічного лікування.

Сучасні клінічні рекомендації враховують:

• наявність або відсутність симптомів;

• розміри вузлів;

• швидкість їх росту;

• локалізацію;

• вік пацієнтки;

• результати контрольних обстежень;

• індивідуальну клінічну ситуацію.

У багатьох випадках оптимальною тактикою є саме динамічне спостереження.

Коли може знадобитися оперативне лікування

Рішення про операцію приймається індивідуально після комплексного обстеження.

Показання можуть бути пов'язані не лише з розміром міоми.

Враховується також:

• вираженість симптомів;

• характер кровотеч;

• наявність анемії;

• локалізація вузлів;

• швидкість їх збільшення;

• результати інструментальних досліджень.

Сучасна гінекологія пропонує різні варіанти лікування, і далеко не кожна пацієнтка потребує однакового підходу.

Чому важливо спостерігатися у гінеколога

Навіть якщо міома не викликає скарг, лікар може рекомендувати контрольні огляди та ультразвукові дослідження через певні проміжки часу.

Таке спостереження дозволяє оцінювати зміни в динаміці, своєчасно виявляти появу симптомів та, за необхідності, коригувати подальшу тактику.

Саме індивідуальний підхід, сучасні методи діагностики та регулярний контроль дозволяють у більшості випадків приймати обґрунтовані рішення щодо ведення пацієнток із міомою матки відповідно до принципів доказової медицини.