Статті про здоров'я

Більшість людей очікують, що після застуди або грипу кашель зникне разом з іншими симптомами. І справді, у більшості випадків так і відбувається. Температура нормалізується, нежить проходить, повертається працездатність. Але іноді кашель залишається ще на кілька тижнів, а іноді — навіть на кілька місяців.

Саме в цей момент пацієнти починають хвилюватися. Одні бояться, що застуда «опустилася в легені», інші впевнені, що бронхіт «не долікували», треті самостійно починають приймати антибіотики.

Насправді ситуація набагато складніша. Післявірусний кашель — добре відоме явище у сучасній пульмонології, однак важливо вчасно відрізнити нормальний процес відновлення від захворювання, яке потребує лікування.

 

Клінічна ситуація

Чоловік 37 років звернувся до пульмонолога через шість тижнів після перенесеної ГРВІ.

Температура трималася лише три дні, після чого всі симптоми поступово зникли. Залишився лише сухий кашель.

Особливо він турбував під час розмови, сміху, швидкої ходьби та виходу на холодне повітря.

За цей час пацієнт двічі приймав антибіотики, використовував чотири різні сиропи та навіть робив інгаляції небулайзером. Полегшення було короткочасним.

Після консультації та проведення спірометрії виявилося, що після вірусної інфекції сформувалася тимчасова гіперреактивність бронхів. Правильно підібране лікування дозволило повністю усунути симптоми.

Подібні ситуації зустрічаються дуже часто, особливо після сезонних вірусних інфекцій.

 

Чому кашель може залишатися після одужання?

Під час вірусної інфекції запалюється слизова оболонка дихальних шляхів.

Навіть після того, як вірус повністю елімінується з організму, процес відновлення ще триває.

У цей період можуть зберігатися:

• підвищена чутливість кашльових рецепторів;

• незначний набряк слизової оболонки;

• повільне відновлення війчастого епітелію;

• підвищена реакція бронхів на холодне повітря;

• подразнення після фізичного навантаження.

Саме тому людина може почуватися здоровою, але продовжувати кашляти.

 

Скільки може тривати післявірусний кашель?

У більшості людей кашель поступово слабшає протягом кількох тижнів.

Однак тривалість залежить від:

• тяжкості перенесеної інфекції;

• віку;

• наявності алергії;

• стану бронхів до захворювання;

• куріння;

• супутніх хронічних хвороб.

Якщо кашель триває більше восьми тижнів, він уже класифікується як хронічний і потребує детального обстеження.

 

Як зрозуміти, що це вже не просто залишковий кашель?

Післявірусний кашель зазвичай поступово стає слабшим.

Насторожити повинні ситуації, коли:

• кашель не змінюється протягом кількох тижнів;

• він стає сильнішим;

• з'являється задишка;

• виникають свистячі хрипи;

• підвищується температура;

• з'являється мокротиння з неприємним запахом;

• виникає кровохаркання.

Такі симптоми можуть свідчити про інше захворювання.

 

Які хвороби можуть «маскуватися» під залишковий кашель?

Саме це є найважливішим питанням.

Після перенесеної застуди можуть вперше проявитися:

Бронхіальна астма

Дуже часто вірусна інфекція стає фактором, який запускає перші прояви астми.

Для неї характерні:

• кашель уночі;

• кашель після фізичного навантаження;

• свистячі хрипи;

• покращення після інгалятора.

 

ХОЗЛ

У курців застуда нерідко стає моментом, після якого хронічний кашель уже не зникає.

Це може бути першим проявом хронічного обструктивного захворювання легень.

 

Бактеріальні ускладнення

Іноді після вірусної інфекції дійсно приєднується бактеріальне запалення.

Однак це супроводжується не лише кашлем.

Зазвичай з'являються:

• гарячка;

• погіршення самопочуття;

• гнійне мокротиння;

• виражена слабкість.

Саме тому далеко не кожен кашель після застуди потребує антибіотиків.

 

Постназальний синдром

Після перенесеного нежитю слиз ще деякий час може стікати по задній стінці глотки.

Пацієнти часто скаржаться:

• хочеться постійно відкашлятися;

• ніби щось заважає у горлі;

• кашель сильніший після сну.

У такій ситуації проблема може бути не в легенях.

 

Погляд лікаря-пульмонолога

У практиці пульмонолога одна з найчастіших причин безрезультатного лікування — неправильне трактування післявірусного кашлю.

Багато пацієнтів переконані, що якщо кашель триває, значить інфекція ще не вилікувана. Через це вони повторно приймають антибіотики або постійно змінюють сиропи.

Насправді антибіотики не впливають на післявірусну гіперчутливість бронхів.

Саме тому сучасні міжнародні рекомендації CHEST, ERS та GINA наголошують: якщо кашель триває довше очікуваного терміну, необхідно не змінювати лікування навмання, а встановити його причину.

 

Які обстеження можуть знадобитися?

Після огляду лікар може рекомендувати:

• спірометрію;

• бронходилатаційну пробу;

• рентгенографію органів грудної клітки;

• загальний аналіз крові;

• визначення рівня еозинофілів;

• консультацію ЛОР-лікаря;

• консультацію гастроентеролога;

• комп'ютерну томографію — лише за показаннями.

Не всім пацієнтам потрібні всі ці дослідження. Обсяг діагностики визначається індивідуально.

 

Які помилки найчастіше допускають пацієнти?

Після перенесеної застуди люди часто:

• повторно приймають антибіотики без призначення лікаря;

• роками лікують «залишковий бронхіт»;

• використовують кілька сиропів одночасно;

• роблять інгаляції без встановленого діагнозу;

• відкладають консультацію пульмонолога.

У результаті справжня причина кашлю може залишатися невиявленою.

 

Коли потрібно звернутися до пульмонолога?

Не відкладайте консультацію, якщо:

• кашель триває понад три тижні;

• він не стає слабшим;

• виникає задишка;

• кашель посилюється вночі;

• чути свистячі хрипи;

• після фізичного навантаження симптоми посилюються;

• ви палите або палили раніше;

• лікування не допомагає.

У ЛДЦ «Альянс» у Кропивницькому лікар-пульмонолог допоможе визначити, чи є кашель природним етапом відновлення після інфекції, чи він свідчить про інше захворювання. За необхідності буде проведено спірометрію, призначено додаткові обстеження та підібрано лікування відповідно до сучасних міжнародних стандартів. У більшості випадків саме правильна діагностика дозволяє швидше позбутися кашлю та запобігти розвитку хронічних захворювань легень.