Статті про здоров'я

Бронхіальна астма належить до найпоширеніших хронічних захворювань органів дихання. Незважаючи на значні досягнення сучасної медицини, її діагностика досі викликає труднощі. Причина проста: симптоми астми можуть бути непостійними. Сьогодні людину турбує кашель і задишка, а завтра вона почувається абсолютно здоровою.

Саме тому поставити діагноз лише на підставі скарг пацієнта неможливо.

За рекомендаціями Global Initiative for Asthma (GINA), діагноз бронхіальної астми повинен бути підтверджений об'єктивними методами дослідження, і одним із найважливіших серед них є спірометрія.

Саме вона дозволяє оцінити, як працюють бронхи, чи є їх звуження та наскільки добре вони реагують на лікування.

Клінічна ситуація

До пульмонолога звернулася жінка 36 років.

Протягом року її періодично турбував сухий кашель. Особливо часто він виникав навесні, під час прибирання квартири та після швидкої ходьби.

Рентгенографія легень була нормальною.

Декілька курсів антибіотиків і сиропів від кашлю не дали результату.

Після проведення спірометрії та бронходилатаційної проби було підтверджено бронхіальну астму.

Після початку базисної терапії кашель, нічні пробудження та задишка практично повністю зникли.

Подібні ситуації зустрічаються дуже часто, особливо на ранніх стадіях захворювання.

Чому астму важко діагностувати?

На відміну від багатьох інших захворювань, бронхіальна астма не завжди проявляється постійними симптомами.

У пацієнта можуть бути:

• тривалі періоди повного благополуччя;

• кашель лише під час фізичного навантаження;

• нічні напади;

• симптоми тільки навесні або восени;

• погіршення після контакту з пилком чи домашнім пилом.

Через це багато людей роками лікують "бронхіт" або "залишковий кашель", хоча справжньою причиною є бронхіальна астма.

Що показує спірометрія при астмі?

Під час дослідження лікар оцінює, наскільки вільно повітря проходить через бронхи.

При бронхіальній астмі через запалення та спазм бронхів їхній просвіт звужується.

У результаті:

• повітрю важче проходити;

• швидкість видиху знижується;

• окремі показники спірометрії змінюються.

Саме ці зміни допомагають підтвердити порушення функції бронхів.

Чому однієї спірометрії іноді недостатньо?

Особливість астми полягає в тому, що звуження бронхів часто має оборотний характер.

Якщо пацієнт прийшов на дослідження в період ремісії, показники можуть бути майже нормальними.

Саме тому лікар оцінює:

• клінічні симптоми;

• частоту нападів;

• сезонність;

• сімейний анамнез;

• результати спірометрії;

• реакцію бронхів після інгаляції бронхорозширювального препарату.

Лише комплексний підхід дозволяє встановити правильний діагноз.

Що таке бронходилатаційна проба?

Це один із найважливіших етапів діагностики астми.

Після першого вимірювання пацієнт вдихає бронхорозширювальний препарат.

Через 15–20 хвилин дослідження повторюють.

Якщо після інгаляції показники функції легень покращуються, це свідчить про оборотне звуження бронхів.

Саме така реакція є характерною для бронхіальної астми.

Тому бронходилатаційна проба входить до міжнародних стандартів діагностики цього захворювання.

Чи може спірометрія бути нормальною при астмі?

Так.

І це дуже важливо розуміти.

На ранніх стадіях захворювання або між нападами функція бронхів може тимчасово нормалізуватися.

Тому нормальна спірометрія не завжди повністю виключає бронхіальну астму.

У таких випадках лікар може рекомендувати:

• повторне дослідження;

• проведення функціональних тестів у період появи симптомів;

• інші методи діагностики відповідно до клінічної ситуації.

Чи потрібна спірометрія, якщо астма вже встановлена?

Так.

Після встановлення діагнозу спірометрія використовується для:

• оцінки ефективності лікування;

• контролю перебігу захворювання;

• визначення ступеня порушення функції бронхів;

• своєчасного виявлення погіршення;

• корекції терапії.

Саме тому пацієнтам із бронхіальною астмою лікар може рекомендувати проходити це дослідження регулярно.

Погляд лікаря-пульмонолога

Одна з найтиповіших ситуацій у практиці — пацієнт приходить із багаторічним діагнозом «хронічний бронхіт».

Після проведення спірометрії та бронходилатаційної проби виявляється, що людина насправді має бронхіальну астму.

Через це вона роками отримувала лікування, яке не відповідало її захворюванню.

Саме тому сучасна доказова медицина більше не підтримує встановлення діагнозу астми лише на підставі скарг або вислуховування легень. Необхідне об'єктивне підтвердження порушення функції бронхів.

Чи потрібно спеціально готуватися до дослідження?

Так.

Перед спірометрією бажано:

• не палити;

• не виконувати інтенсивних фізичних навантажень;

• не переїдати;

• повідомити лікаря про всі інгалятори, які ви використовуєте.

Якщо необхідно тимчасово відкласти прийом певних препаратів перед дослідженням, про це обов'язково повідомить лікар.

Самостійно скасовувати лікування не можна.

Які помилки найчастіше допускають пацієнти?

При підозрі на бронхіальну астму люди нерідко:

• роками лікують "бронхіт";

• проходять лише рентгенографію, відмовляючись від спірометрії;

• користуються інгалятором лише під час нападу;

• припиняють лікування після покращення самопочуття;

• відкладають консультацію пульмонолога.

Такі помилки можуть призвести до прогресування захворювання та погіршення функції легень.

Коли лікар рекомендує пройти спірометрію?

Спірометрія особливо важлива, якщо:

• кашель триває понад три тижні;

• симптоми виникають переважно вночі;

• з'являються свистячі хрипи;

• турбує задишка;

• кашель виникає після фізичного навантаження;

• симптоми посилюються під час контакту з алергенами;

• є випадки бронхіальної астми у близьких родичів;

• необхідно оцінити ефективність лікування.

У ЛДЦ «Альянс» у Кропивницькому спірометрія проводиться відповідно до міжнародних стандартів ATS/ERS із можливістю виконання бронходилатаційної проби за показаннями. Результати дослідження оцінює лікар-пульмонолог у комплексі зі скаргами, анамнезом та іншими даними обстеження. Такий підхід дозволяє не лише підтвердити або виключити бронхіальну астму, а й визначити ступінь порушення функції бронхів, оцінити ефективність лікування та допомогти пацієнту досягти повного контролю над захворюванням.