Швидке замовлення послуги або дзвінка від менеджера
Статті про здоров'я
Свербіж шкіри без висипу — можливі причини
Свербіж шкіри без висипу — поширена проблема, яка може значно погіршувати якість життя. Людину турбує постійне бажання почухати шкіру, але при огляді вона виглядає практично нормально: немає почервоніння, пухирців чи інших висипань. У таких випадках важливо розуміти, що свербіж — це не самостійне захворювання, а симптом, який може бути пов'язаний як із захворюваннями шкіри, так і з порушеннями роботи внутрішніх органів, нервової або ендокринної системи.
Самостійно визначити причину практично неможливо, адже однаковий симптом може мати десятки різних джерел.
Чому виникає свербіж без видимих змін шкіри?
Свербіж виникає тоді, коли подразнюються спеціальні нервові закінчення у шкірі. Це може відбуватися навіть тоді, коли зовнішніх змін ще немає або вони настільки незначні, що їх може побачити лише лікар.
Основні причини можна умовно поділити на кілька великих груп:
-
захворювання шкіри;
-
алергічні реакції;
-
хвороби внутрішніх органів;
-
ендокринні порушення;
-
неврологічні захворювання;
-
психоемоційні фактори;
-
побічна дія лікарських препаратів.
Саме тому при тривалому свербежі консультація дерматовенеролога часто є лише першим етапом діагностики.
Найчастіша причина — сухість шкіри
Особливо часто свербіж виникає через надмірну сухість шкіри (ксероз).
Це характерно для:
-
людей старшого віку;
-
холодної пори року;
-
частого використання гарячої води;
-
агресивних мийних засобів;
-
низької вологості повітря.
При цьому шкіра може виглядати абсолютно нормально або мати лише незначне лущення.
Алергічні реакції
Не кожна алергія проявляється висипом.
Іноді першими симптомами стають:
-
свербіж;
-
поколювання;
-
відчуття стягнутості шкіри.
Причиною можуть бути:
-
косметичні засоби;
-
пральні порошки;
-
тканини;
-
харчові продукти;
-
лікарські препарати.
Атопічний дерматит на ранній стадії
На початку захворювання свербіж може випереджати появу характерних висипань.
Особливо це характерно для:
-
ліктьових згинів;
-
підколінних ямок;
-
шиї;
-
кистей.
Захворювання печінки
Однією з важливих причин генералізованого свербежу є порушення відтоку жовчі.
Свербіж може виникати при:
-
холестазі;
-
жовчнокам'яній хворобі;
-
захворюваннях печінки;
-
первинному біліарному холангіті.
Нерідко свербіж з'являється ще до розвитку жовтяниці.
Захворювання нирок
У людей із хронічною хворобою нирок свербіж є досить поширеним симптомом.
Він може бути:
-
постійним;
-
інтенсивним;
-
сильнішим уночі;
-
поширеним по всьому тілу.
Цукровий діабет
При діабеті свербіж виникає через:
-
сухість шкіри;
-
ураження дрібних нервових волокон;
-
грибкові інфекції;
-
порушення кровопостачання.
Особливо часто сверблять:
-
стопи;
-
гомілки;
-
інтимна зона.
Захворювання щитоподібної залози
Як гіпотиреоз, так і гіпертиреоз можуть викликати свербіж.
При гіпотиреозі він часто поєднується з:
-
сухою шкірою;
-
ламкістю волосся;
-
мерзлякуватістю;
-
втомою.
При гіпертиреозі можуть додатково виникати:
-
пітливість;
-
серцебиття;
-
схуднення;
-
тремтіння рук.
Дефіцит заліза та вітамінів
Іноді свербіж пов'язаний із:
-
дефіцитом заліза;
-
дефіцитом вітаміну B12;
-
дефіцитом фолієвої кислоти.
Такі стани часто супроводжуються слабкістю, швидкою втомлюваністю та випадінням волосся.
Неврологічні причини
Свербіж може виникати через ураження нервової системи.
Наприклад:
-
після оперізувального герпесу;
-
при радикулопатії;
-
після травм нервів;
-
при деяких нейропатіях.
У таких випадках шкіра залишається здоровою, але людина відчуває сильний дискомфорт.
Побічна дія ліків
Свербіж іноді виникає після початку прийому нових препаратів.
Його можуть викликати:
-
антибіотики;
-
деякі препарати від артеріального тиску;
-
опіоїдні знеболювальні;
-
окремі протигрибкові препарати;
-
деякі біологічні лікарські засоби.
Самостійно скасовувати призначене лікування не слід — необхідно звернутися до лікаря.
Психоемоційні фактори
Хронічний стрес, тривожність і депресивні розлади також можуть проявлятися свербежем.
Для такого стану характерно:
-
посилення симптомів увечері;
-
відсутність об'єктивних змін шкіри;
-
погіршення під час емоційного напруження.
Перед встановленням такого діагнозу необхідно виключити органічні причини.
Чи може свербіж бути ознакою серйозного захворювання?
Так. Іноді свербіж без висипу є одним із перших проявів системних захворювань.
Серед них:
-
цукровий діабет;
-
захворювання печінки;
-
хронічна хвороба нирок;
-
патологія щитоподібної залози;
-
деякі гематологічні захворювання (наприклад, дефіцит заліза, окремі мієлопроліферативні процеси або лімфоми);
-
злоякісні новоутворення (значно рідше).
Саме тому тривалий свербіж без очевидної причини не варто залишати без уваги.
Які обстеження можуть знадобитися?
Після огляду дерматовенеролог визначає необхідність додаткової діагностики.
Залежно від клінічної ситуації можуть бути рекомендовані:
-
загальний аналіз крові;
-
біохімічний аналіз крові;
-
показники функції печінки (АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ГГТ);
-
креатинін, сечовина та оцінка функції нирок;
-
рівень глюкози крові та глікований гемоглобін;
-
ТТГ і, за потреби, вільний Т4;
-
феритин, вітамін В12;
-
дослідження на паразитарні інфекції — лише за наявності відповідних показань;
-
консультації суміжних спеціалістів.
Не всім пацієнтам потрібен повний перелік аналізів. Обсяг обстеження визначається індивідуально.
Коли потрібно звернутися до лікаря якнайшвидше?
Консультація не повинна відкладатися, якщо:
-
свербіж триває понад 2–4 тижні;
-
він заважає спати;
-
охоплює майже все тіло;
-
супроводжується схудненням, гарячкою або нічною пітливістю;
-
з'явилися пожовтіння шкіри чи склер;
-
збільшилися лімфатичні вузли;
-
домашні засоби не допомагають.
Чого не варто робити?
При свербежі без висипу не рекомендується:
-
безконтрольно приймати протиалергічні препарати;
-
використовувати гормональні мазі без встановленого діагнозу;
-
інтенсивно розчісувати шкіру;
-
приймати дуже гарячий душ;
-
застосовувати спиртові розчини або агресивні антисептики;
-
відкладати звернення до лікаря, якщо симптом не зникає.
Висновок
Свербіж шкіри без висипу — симптом, який не можна пояснювати лише «алергією» або «сухою шкірою». Він може бути пов'язаний із дерматологічними, ендокринними, неврологічними, гастроентерологічними, нефрологічними чи гематологічними захворюваннями. Завдання лікаря — не лише усунути неприємний симптом, а й знайти його справжню причину. Своєчасна консультація дерматовенеролога допомагає визначити необхідний обсяг обстеження та обрати тактику лікування, засновану на сучасних принципах доказової медицини.